Триває масштабне історичне дослідження шляху унікальної Булави Запорозького козацтва, Кубані, а точніше, легендарної отаманської булави під умовною назвою Булава Івана Сірка. Цю річ, яка була символом верховної влади у козаків, тримали руки І.Сірка, Б.Хмельницького та інших отаманів та Гетьманів Запорозького козацтва. Разом з козаками, булава потрапила на Кубань.

Важливу роль зіграла булава після 1917 року. Тоді, Законодавча Рада Кубані проголосила створення Кубанської Народної республіки. Після бурхливих подій, помилкового союзу з Денікіним, влада у Кубанському козацтві перейшла до отамана М.Букретова. Було призначено останнього Прем*єра Кубанського Уряду Василя Іваниса. Уряд Іваниса обстоював ідею незалежності Кубані, або входження до складу незалежної України.

Під натиском більшовиків, Армія Кубані відійшла до незалежної тоді Грузії. Отаман Букретов впав у депресію, передавши повноваження отамана Кубанського козацтва Василю Іванису. У тому числі і булаву.

Іванис вивіз булаву на Захід. Перед смертю у 1974 році, він написав Заповіт, згідно якого цінний особистий архів та булава Сірка, передавалися на зберігання до Колегії Святого Андрія у Вінніпезі (Канада). У випадку, якщо Кубань увійде до складу України, Іванис просив булаву і архів передати до Краснодару. Якщо Україна стане незалежною без Кубані - цінності переправити до Дніпропетровського історичного музею імені Д.Яворницького.

До цієї забутої історії, нашу увагу привернув отаман Американських козаків Сергій Цапенко, що став широко відомим в Україні і українському світі, після неймовірного детективу довкола козацьких регалій, що були врятовані у 1918 році на Кубані. Регалії, серед яких було чимало експонатів часів Запорізьської Січі, зберігалися у музеї Кубанського козацтва у Ховеллі, штат Нью-Джерсі, США. Українські козаки, музейники, журналісти спробували справедливо розділити колекцію, Січову частину переправивши в Україну, а Кубанські речі - до Краснодару. Росіяни з цим не погодилися. Під проводом губернатора Кубані Ткачова, за участі отамана Кубанського козацтва Громова, було організоване пограбування американського музею. Не зважаючи на міжнародний скандал, вкрадені цінності переправили до Москви. Нині ведуться переговори про повернення хоч чогось до Києва...

На жаль, і до Краснодару з Москви, передали лише копії...

Тут на Кубані згадали і про Булаву Сірка. Дуже ймовірно, що буде організоване викрадення чи підміна цього символу.

Справа в тому, що ця булава має важливе моральне і містичне значення для українців. Як повідомив історик із Запоріжжя Максим Остапенко, точну дату виготовлення і першого володаря встановити не вдалося. Є згадки про те, що булаву використовували і отаман І.Сірко, і Б.Хмельницький, і інші козацькі лідери. Дуже можливо, що булава побувала в руках всіх отаманів і Гетьманів. Зверніть увагу на булаву, що знаходиться в руках скульптурного Богдана Хмельницького навпроти Софії - виходить це саме та булава, що лежить десь в Канаді!

Звернувшись до експертів і антикварів, ми зрозуміли, що оцінити грошима булаву неможливо. Хоча приблизна вартість цього експонату може складати кілька мільйонів доларів... Руків*я виготовлене з цінного дерева, а навершшя із золотих і срібних дольок. Максиму Остапенку вдалося відшукати вирізку з козацького журналу із поганеньким чорно-білим фото булави за 1950 рік.

Журналісти часописів "Нова Січ" і "Музеї України" зателефонували до відповідальних працівників МЗС України і Секретаріату Президента України, повідомивши про знахідку. Попросили долучити і державні зусилля. Чиновники традиційно вичікують. Ніхто не відповів і на електорнні листи, надіслані до Посольства України в Канаді. Ми традиційно звернулися до народного депутата України Ольги Боднар, що є Головою редакційної Ради журналу "Музеї України", з проханням написати запит чи звернення до Президента і МЗС. Ну не можуть чиновники без якогось папірця. Бажано на депутатському бланку... Запит написано і відправлено. Чекаємо на якісь дії чи хоча б відписку.

Паралельно, журналісти звернулися до отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, який долучив до розшуків Службу безпеки козацтва, сформовану з козаків, які раніше працювали у ФБР, ЦРУ, поліції і спецпідрозділах армії США.

Ми вдячні одному з лідерів Ліги українців Канади Оресту Стесіву, який моментально роздобув адресу Колегії Святого Андрія, дав цінні телефони. Власним куцим коштом, ми провели кілька телефонних переговорів з Канадою, аби терміново розшукати булаву запорожців і архів Іваниса.

До розшуків залучили лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока, який пообіцяв особисто зконтактувати з Послом України в Канаді І.Осташем, аби примусити зайнятися розшуками і дипломатів.

Організовано заяву Народної Екологічної партії. Їі голова, козацький генерал Валентин Сердюк теж звернувся до чільної української влади з вимогою включитися у процес розшуків і повернення цінностей.

Журналісти провели переговори з директором Дніпропетровського історичного музею імені Д.Яворницького Надією Капустіною, яка буде залучати до процесу повернення місцеву владу. Музей готовий прийняти скарби!

Про цю історію ми повідомили українську діаспору і київських журналістів, які теж долучаються до пошуків.

Як ми зрозуміли, Колегія Святого Андрія - потужний заклад, що діє при місцевому університеті. В архівах - чимало унікальних матеріалів з історії України, переданих діаспорою. На жаль, українські дослідники, бувають там рідко. Вінніпег відвідують різноманітні чиновники, які дуже приблизно розуміють принципи роботи з документами...

Ми продовжуємо наполягати на створені відділу розшуку культурних цінностей при МЗС України та напівдержавного фонду повернення культурних цінностей у державні музеї, а не на дачі олігархів...

Ще раз звертаємося до Президента України В.Ющенка, Міністра закордонних справ А.Яценюка - терміново створіть повноважну державну комісію з розшуку Булави Запорізького козацтва, заповіту В.Іваниса! Зробіть все, аби ці унікальні скарби українського народу повернулися додому!

Нагадуємо, що днями виповнюється рік з початку легендарної операції "Козацькі регалії"... Наш досвід свідчить, що легше вийти на Президента Д.Буша, К.Райс, В.Путіна, ООН, ніж на чинну українську владу! Повністю відгородилися від народу! Мабуть треба говорити про відсутність патріотизму у найвищих наших керівників.

Будемо виховувати... Але, булаву запорожців ми обов*язково повернемо!

Бо Україна переможе!

                       Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Від редакції: до Міжнародного дня музеїв, редакція єдиного музейного часопису України не отримала жодного привітання від державних органів влади! Надіслала лист лише народний депутат Ольга Боднар. Про якісь нагороди, грамоти, фінансову допомогу, годі і говорити... А журналу "Музеї України" більше трьох років! Часопис підтримав і захистив десятки музеїв. Відстояли чимало меморіальних куточків, провели безпрецендентні рекламні кампанії українських музеїв. Про розшуки культурних цінностей в інших країнах, рятування козацьких регалій, відкриття засекречених архівів, пошуки шаблі Мазепи, козацької зброї, вже ходять легенди! Пишуться книги, статті, навіть реферати...Всім цікаво. Крім нашої розпрекрасної влади, яку чомусь не хочеться називати українською! Але, не зважаючи ні на що, боротьба і пошуки продовжуються. До перемоги! З святом, шановні музейники! Наша робота потрібна людям, а не владі! Думаємо про вічність!

Життя цієї людини оповите легендами. Іван Дмитрович Сірко (близько 1610 – 1680), славетний кошовий отаман Запорозької Січі уособлював, мабуть, як ніхто з когорти визначних українських полководців XVII століття, лицарську вдачу. Військовий і політичний український діяч, до самої смерті, обирався січовиками кошовим отаманом, тому й цілком справедливо вважався найуспішнішим оборонцем українського народу. Найбільших лаврів він здобув у боротьбі з турками і кримськими татарами. Прискіпливо підрахував кількість перемог Сірка (за жодної поразки їх набралося 55!) визначний дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький.