Фонд розшуку культурних цінностей
Вторник, 17.10.2017, 08:58
Приветствую Вас Гость | RSSГлавная | Регистрация | Вход
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [68]
Наш опрос
Де найбільші колекції українських культурних цінностей?
Всего ответов: 27
Главная » Статьи » Мои статьи

Як ми шукали шаблю Мазепи

Як ми шукали шаблю Мазепи

Санкт –Петербург – прекрасне місто! Там є Ермітаж. Це добре. І кіностудія, яка продукує шпигунські фільми. Це погано. Ще там є спецхран, де лежать святі для кожного українця речі. І брава спецслужба, яка пишається, що з їх лав вийшов нинішній головний росіянин…

Починалося все досить буденно. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, дізнався, що у одного колекціонера з Канади, є якась унікальна, дуже красива шабля, яку пов*язують з іменем Івана Мазепи. Вийшли на колекціонера. Сфотографували шаблю. Власник божився, що це оригінальна шабля Гетьмана. Що викликало певні сумніви. Почали розслідування. Виявилося, що в Канаді зберігається майстерно виготовлена реконструкція, а оригінал, начеб-то, лежить десь у Польщі. Вийшли на Польщу. Виявилося, що шабля там дійсно була, у Краківському «Арсеналі», потім зникла. Почали шукати, куди? 1945 року, коли сталінські спецслужби, проводили тотальну зачистку польських музеїв, шаблю, разом з іншими вилученими незаконно, експонатами, вивезли до СРСР. В Ермітаж. Експонат був описаний, отримав інвентарний номер, і благополучно ліг у так званий Малоросійський відділ, вірніше, спецхран КГБ, де зберігаються заборонені для широкого доступу речі. Спецхран і досі секретний, українських дослідників туди практично не пускають.

Опускаючи вельми цікаві для російських спецслужб, деталі, вдалося знайти підтвердження, що шабля є, і дізнатися  інвентарний номер.

Інформацію про знахідку оприлюднили сайти журналів «Музеї України» і «Нова Січ».

Новина моментально стала сенсацією. Про шаблю Мазепи написали чи не всі провідні Інтернет-видання.

Ми написали, електронною поштою,листа, до МЗС України і Генконсульства України у Санкт-Петербурзі, з проханням офіційно, дипломатичними каналами, звернутися до керівництва Ермітажу, аби отримати фотографію експонату під певним номером.

Справа в тому, що дослідники давно знали про існування знаменитої шаблі Мазепи, відомою під умовною назвою «Смерть супостату», що теж лежить в Ермітажі кілька століть. Та шабля потрапила до переліку козацьких святинь, які Росія обіцяла повернути Україні згідно невідомого до того наказу Й.Сталіна №2 від 1917 року. Наказ знайшов запорізький історик Максим Остапенко, заступник директора Національного заповідника «Хортиця». І наказ, і перелік, теж першими оприлюднили сайти «Нова Січ» і «Музеї України». Опубліковано у паперовій версії журналу «Музеї України». Ми так і не зрозуміли, знайдена С.Цапенком шабля -  реконструкція  «Смерті супостату», чи зброї з іншого комплекту? Враховуючи свідчення поляків, нашу шаблю вивезли з Польщі у 1945 році. «Смерть супостату» згадували ще у наказі від 1917! Дуже потрібна була фотографія з Ермітажу!

На жаль, власними силами чи фінансами, зробити нічого ми не могли. І тут пролунав телефонний дзвінок, який різко змінив життя молодої журналістки з газети «Блик» Валентини Мудрик. Дівчина вирішила написати про шаблю, набираючи подробиць. І почалося… На телефонні домагання журналістів нічого не відповіли в МЗС. Розшук і повернення культурних цінностей держави з інших країн, цих держчиновників не обходить. Держслужба з контролю за переміщенням

культурних цінностей через кордон, яка начеб-то повинна цим перейматися, поверненням теж не займається. Чиновники видали дуже мудру фразу – дайте нам інвентарний номер, ми пошукаємо… Підхід супер! А якби ми не знали номера? Хоча, коли Валя дала їм номер, ніяких значимих дій не відбулося.

Рішуча Валентина зателефонувала в Ермітаж, попросивши сприяти в отриманні

фото шаблі. Редакція навіть була готова оплатити ці послуги. Співробітники Ермітажу теж попросили вказати номер експонату. Назвали. Ті втратили дар мови. Грубо відповіли,  чому українці вважають, що та шабля цікава великому російському народу. Все.

Звідкіля нам було знати, що ми оприлюднили суворо засекречену інформацію з і досі закритого спецхрану КГБ СРСР, яким нині опікується … ФСБ! Дуже цікавий спецхран-9... Але, про це, згодом...Козацькі речі, документи, експонати часів УНР, ОУН-УПА і досі в Росії засекречені! Не виставляються, не беруть участі у виставках. Доступ українських дослідників до них дуже обмежений. Так, в Росії і досі бояться української національної ідеї, підйому самосвідомості нашої нації. Друзі. Стратегічні партнери…

В якому стані знаходяться унікальні і святі для нашого народу речі, ніхто не знає…

«Блик» дав  першополосний матеріал, який моментально став сенсацією. Валя продовжила тему, написавши ще кілька заміток.

До пошуків потужно підключився Олександр Кочубей з «Робітничої газети», який 150-тисячним тиражем, розповів про наказ Сталіна №2 від 1917 року, теж згадавши шаблю Мазепи. Знову поговорив з усіма чиновниками, які просто «відморозилися».

А в Ермітажі тим часом, почалася тиха внутрішня паніка. Ніхто не міг зрозуміти, звідки у українців така детальна інформація. Запідозрили співпрацю кількох музейників з українською зовнішньою розвідкою! Ха-ха! ФСБ, що курує спецхран, почало розслідування. Цікаво, що Український відділ Ермітажу, очолює полковник ФСБ Філіппов В.А. Для них Мазепа і досі ворог №1! Для України – герой! Вийшли на наші сайти, залучивши спеціального перекладача з української.

І тут вони зрозуміли, що є реконструкція шаблі Мазепи в Канаді! Виник грандіозний план.

Справа в тому, що у Пітері працюють кілька кіностудій, які поставили на потік серіали про всілякі подвиги російських спецназів, розвідок, супергероїв… Плюс, саме з Пітеру вийшов найголовніший російський чекіст, який нині чекіст всім чекістам… Пітерські феесбешники відрізняються особливим цинізмом, нахабством і чванливістю. Хоча говорити щось про професійні якості, не будемо…

Була розроблена спеціальна міжнародна операція «Закат». Керівники місцевої спецслужби вибили фонди, отримавши законне право їздити за бюджетний кошт до США і Канади.

Перекладача не попросили перекласти матеріали про операцію «Козацькі регалії», вже блискуче провалену їхніми краснодарськими колегами…

Якби мені, ще кілька місяців тому, сказали, що зайнявшись спокійною темою українських музеїв, щоб відпочити від політичної метушні і стресів, я потраплю в серію незбагненних міжнародних шпигунських скандалів і інтриг, посміявся б… Журнал «Музеї України» - гроза ФСБ! Абзац!

Уявіть собі стан нашої команди, коли ще не відійшовши від карколомних пригод з викраденням російським спецназом з Краснодарського краю, козацьких регалій Січової доби з музею Кубанського козацтва у Ховеллі (штат Нью-Джерсі, США), ми зіштовхнулися з дивними людьми у Канаді! Чесно кажучи, спершу думали, що то агенти МОССАД, які полюють на бердиш Богдана Хмельницького. Там теж цікава історія…

 Виявилося, що російські хлопці почали цілеспрямовано прочісувати Канаду у пошуках шаблі Мазепи! Вірніше, майстерно зробленої реконструкції! І цікавить вона пітерських росіян і найнятих ними, місцевих колекціонерів!

Відразу почалися дивні речі, вже знайомі нам з спілкування з краснодарськими розвідниками. Виникли якісь люди на якихось форумах, почалися провокації, сумнівні запрошення, скандальчики… Більше того, є люди в українській діаспорі, що теж працюють на… І досі!!! Архіви ж агентури – в Москві…

Дежавю… Як ми зрозуміли, пітерські чекісти, вирішили публічно покарати наївних хохлів з американцями. Зміцнити дружбу народів, морально підтримати своїх людей у нашій владі. За копійки викуповується реконструкція шаблі Мазепи в Канаді, привозиться в Ермітаж, наклеюється потрібний інвентарний номер, запрошується наш Генконсул чи дипломат, який фотографує підміну. Потім муляж помпезно вручають одному з проросійських лідерів України. Свідомі українці вимушено аплодують.

Чекісти отримують ордени, всі сміються. Історія потрапляє в золоту серію спецслужб світу. Або інше. Муляж всовують нашому Президенту, примусивши його піти на якісь політичні чи економічні поступки. Знову ордени, всі сміються. Оплески.

Уявіть собі радість пітерських сценаристів, і касовий успіх чергового серіалу про безстрашних людей з холодними головами…

Музеї, тиша, пил віків, обереги вічності. Ніяких стресів…

Довелося погратися.

Хочеться висловити подяку Службі безпеки Американського козацтва, урядовим структурам Канади, справжнім українським патріотам з діаспори!

Спасибі колекціонерам-полякам! Вони страшенно опиралися, не хотіли віддавати шаблю. Торгувалися. Чекали пітерських чекістів, які вже були поруч – знайшли поляків через добу! За шаблю отримали і гроші, і дуже цінні польські старовинні речі. Розповідати про всі пригоди, у яких взяли участь десятки людей, не можемо. Не знаємо. Говоримо лише про доконані факти.

Після хитромудрих ходів, переговорів, зустрічей, інтриг, підкупів, Україна перемогла!

Унікальна реконструкція шаблі Мазепи з Канади, через кілька рук, опинилася в офісі Американського козацтва, де знаходяться і  представництва журналів «Музеї України» і «Нова Січ» в США!

Отаман Сергій Цапенко – законний власник найкращої на сьогоднішній день, відомої нам реконструкції шаблі Мазепи! Тепер думаємо, що робити далі… Треба хоч трохи відпочити…

Залишається безліч питань. Що все-таки лежить в Ермітажі під оприлюдненим нами номером? Чому російські музейники не експонують речі з Малоросійського відділу? Чому обмежено доступ українських істориків? Чи буде створено відділ розшуку культурних цінностей при МЗС? Чи розроблять держпрограму повернення наших реліквій з інших країн з певним фінансуванням?

Звертаємося уже до нового Міністра закордонних справ України: давайте зробимо відділ розшуку культурних цінностей! Хоч зробимо каталог того, що де лежить! Хай включаються Посольства! Давайте дипломатичними каналами, давити на керівництво Ермітажу! Невже так важко зробити фотографію шаблі чи шабель Мазепи, які там лежать?

Україна знову перемогла! Ціною неймовірних зусиль, нервів, коштів… На патріотизмі.

З яким обласним управлінням ФСБ ми пограємося іншим разом? В якій країні?

Може давайте жити дружно, цивілізовано обмінюючись культурними цінностями і музейною інформацією?

Взагалі,  Президенту України, треба б якимось чином відзначити отамана Американського козацтва. Клопочемося… Може хоч це почують…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України» і «Нова Січ», для газети «SecondUSA

 

Категория: Мои статьи | Добавил: frk (13.04.2008)
Просмотров: 506 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
    завантаження...
    завантаження...
    Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2017 Бесплатный конструктор сайтов - uCoz